Україна межує з сімома країнами й жоден сусід не вплинув так на нашу мову, як росія, тому що справа не в сусідстві, а в русифікації, яка століттями проводилась на нашій землі.

Часто чуємо: "Я свой руский язик нікому нє отдам". І це не дивно, на жаль, в школах не викладали досконало історію - її переписували й дописували.

              "Для зближення двох братніх мов – української та російської" - змінювали наш правопис і наші словники.

               Зараз на окупованих територіях ворог найперше, що робить - спалює українські книги, тому що він чітко розуміє, що мова має значення.

               Нас століттями вбивали й продовжують нищити сьогодні... Ми повинні розмовляти своєю мовою, а не мовою агресора, яка для багатьох стала вимушено рідною. Ми не маємо права прирівнювати себе до наших Захисників, які розмовляють російською, їм зараз не до вивчення мови, але ми можемо перейти на свою солов'їну, щоб не асоціюватися з ворогом. Кожен свідомий українець сьогодні намагається хоч щось зробити, щоб перемогти ворога, і мовний фронт - це теж боротьба.

               Щиро віримо, що прийде час і громадяни нашої країни будуть говорити й думати українською мовою.

 

Слава Україні!

Героям слава!